Місцеві податки та збори

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок справляння єдиного податку на території

Великобудищанської сільської ради

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Єдиний податок є місцевим податком і впроваджується на підставі пункту 24 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та відповідно до статей 10, 291-300 Податкового кодексу України.

  1. ПЛАТНИКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ 

2.1. Платниками єдиного податку на території Великобудищанської сільської ради є суб’єкти малого підприємництва – фізичні та юридичні особи з податковою адресою у межах міста, які відповідають вимогам спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і які у порядку, визначеному статтями 298 та 299 Податкового кодексу України, самостійно обрали даний спосіб оподаткування доходів та отримали свідоцтва платника єдиного податку.

2.2. Платники єдиного податку поділяються на такі групи:

1)перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень;

2)друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

–     не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

–    обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД). Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

Вичерпний перелік видів послуг, які відносяться до побутових послуг, що надаються першою та другою групами платників єдиного податку, визначений пунктом 291.7. статті 291 Податкового кодексу України.

3) третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;

4) четверта група – сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.3. Загальна кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку – фізичною особою, а також середньооблікова кількість працівників юридичних осіб обраховується відповідно до підпункту 291.4.1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

2.4. Порядок визначення доходу для цілей оподаткування єдиним податком, а також для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування, склад цих доходів визначається статтею 292 Податкового кодексу України.

2.5. Обмеження на право обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності окремими категоріями суб’єктів підприємницької діяльності встановлюються пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

  1. СТАВКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

3.1. Ставки єдиного податку для платників першої – другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі – мінімальна заробітна плата), та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки)”;

3.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільською радою для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежну від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку – у межах до 10 % розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку – у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати.

  1. ПОДАТКОВИЙ (ЗВІТНИЙ) ПЕРІОД

4.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої   та другої є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої – четвертої груп є календарний квартал.

  1. 2. Особливості визначення початку та закінчення податкового періоду у різних випадках передбачені пунктами 294.2.– 294.7. статті 294 Податкового кодексу України.
  1. ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ТА СТРОКИ СПЛАТИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

5.1. Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

5.2. Платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

5.4. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом десяти календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

5.5. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

  1. ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ І СКЛАДАННЯ ЗВІТНОСТІ ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

6.1. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи -підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

6.4. Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 2.2. цього Положення, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Платники єдиного податку першої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 2.2. цього Положення, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

6.6. Форма податкової декларації платника єдиного податку встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

6.7. Порядок складання податкової декларації платника єдиного податку визначений пунктами 296.2., 296.4. – 296.7. статті 296 Податкового кодексу України.

6.8. Платники єдиного податку першої – третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

  1. ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ, СПЛАТИ ТА ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ З ОКРЕМИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

7.1. Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

–     податку на прибуток підприємств;

–   податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно Податкового кодексу України;

–   податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3. статті 293 Податкового кодексу України;

–          земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

–          збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

–          збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

7.2. Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені Податковому кодексі України, здійснюються платниками єдиного податку в порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

7.3. Платник єдиного податку виконує передбачені Податковим кодексом України функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах. 

  1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ

8.1. Платники єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Секретар сільської ради                                                                                                Н.М.Ілляшенко

 

ПОЛОЖЕННЯ

про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно,

відмінне від земельної ділянки,як складової податку на майно,

на території Великобудищанської сільської ради

 

  1. Загальні положення
    • Податок на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки , встановлюється згідно з Податковим кодексом України .
    • Наведені в цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні :
  • об”єкти житлової та\або нежитлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства , до житлового фонду. Та об»єкти нежитлової нерухомості .

Об”єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи :

а) житловий будинок – це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу на житлові будинки квартирного типу різної поверховості . Житловий будинок садибного типу – це житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних(не житлових та допоміжних(нежитлових) приміщень ;

б) прибудова до житлового будинку- це частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну ( або більше) спільну капітальну стіну ;

в) квартира – це ізольоване помешкання в житловому будинку , призначене та придатне для постійного у ньому проживання ;

г) котедж- це одно-,півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою ;

д) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – це ізольоване помешкання у квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

е) садовий будинок – це будинок для літнього ( сезонного ) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків ;

є) дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Об»єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду . У нежитловій нерухомості виділяють :

а) будівлі готельні – готелі , мотелі, кемпінги , пансіонати , ресторани та бари , туристичні бази , гірські притулки , табори відпочинку , будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування , адміністративно-побутові будівлі,будівлі для конторських та адміністративних приміщень;

в) будівлі торговельні – торгові центри ,універмаги, магазини, криті ринки , павільйони та зали для ярмарків , станції технічного обслуговування   автомобілів , їдальні . кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування ;

г) гаражі – гаражі ( наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки ;

д)   будівлі   промислові та склади ;

е)   будівлі для публічних виступів ( казино , ігорні будинки) ;

є) господарські ( присадибні) будівлі – допоміжні ( нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, потреби , навіси,котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

ж) інші будівлі.

  1. Платники податку

2.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об”єктів житлової та/або нежитлової нерухомості .

2.2. Визначення платників податку в разі перебування об”єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб :

– якщо об”єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб , платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку ;

– якщо об”єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі , платником податку є одна з таких осіб – власників, визначена за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом ;

– якщо об”єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділена між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

  1. Об”єкт оподаткування

3.1. Об”єктом оподаткування є об”єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка .

3.2. Не є об”єктом оподаткування :

а) об”єкти житлової та нежитлової нерухомості , які перебувають у власності органів державної влади , органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету є неприбутковими ( їх спільній власності) ;

б) об”єкти житлової та нежитлової нерухомості , які розташовані в зонах відчуження та безумовного(обов”язкового) відселення, визначені законом , в тому числі їх частка .

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу ;

г)   гуртожитки ;

г) житлова нерухомість непридатна для проживання, в т.ч. у зв»язку з аварійним станом , визнана такою згідно з рішенням сільської ради ;

д) об”єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки , які належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування , та особам з їх числа , визнаним такими відповідно до закону , дітям-інвалідам , які виховуються одинокими матерями (батьками) , але не більше одного такого об»єкта на дитину;

е) об»єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб»єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність малих архітектурних формах та на ринках ;

є) будівля промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств ;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських виробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності ;

з) об»єкти житлової та нежитлової нерухомості , які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

  1. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є загальна площа об”єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток .

4.2. База оподаткування об”єктів житлової та нежитлової нерухомості ,в т.ч. їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

4.3. База оподаткування об”єктів житлової та нежитлової нерухомості ,в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється   такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об”єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об”єкт.

  1. Пільги із сплати податку

5.1. База оподаткування об”єкта/об»єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток , що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується :

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості   – на 70 кв.метрів ;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв.метрів .

в) для різних типів об»єктів житлової нерухомості , в тому числі їх часток ( у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/ квартир та житлового будинку / будинків , у тому числі їх часток ) , на 180 кв.метрів;

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий ( звітний ) період (рік) .

Пільги із сплати податку не надаються на об»єкти оподаткування , що використовуються не надаються на об»єкти оподаткування , що використовуються їх власникам з метою одержання доходів ( здаються в оренду , лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності ).

5.2. База оподаткування об»єкта /об»єктів нежитлової нерухомості, в т.ч. їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб платників податку, зменшується для господарських( присадибних) будівель – допоміжних (нежитлових ) приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, потреби, навіси,котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції , а також для гараждів, сараїв, потребів поза межами присадибних ділянок – на 120 кв.метрів .

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий(звітний) період (рік) .

Пільги з податку , що сплачується на відповідній території з об»єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на :

  • об»єкт/об»єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об»єкта/об»єктів перевищує п»ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;
  • об»єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів ( здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності )

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об»єктів нежитлової нерухомості, що встановлюються в залежності від майна , яке є об»єктом оподаткування.

  1. Ставка податку

   6.1. Ставка податку для об»єктів житлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб , встановлюються у розмірі 0,1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на    1 січня звітного ( податкового ) року за 1 кв. метр бази оподаткування.

   6.2. Ставка податку для об»єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб , встановлюються у розмірі 0,1 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року за 1 кв. метр бази оподаткування .

  1. Податковий період

7.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

  1. Порядок обчислення суми податку

8.1. Обчислення суми податку з об”єкта/об»єктів житлової нерухомості   , які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом   за місцем податкової адреси ( місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку :

а) за наявності у власності платника податку одного об»єкта житлової нерухомості , в тому силі його частка, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування , зменшеної відповідно до пунктів «а» або «б» пункту 5 цього Положення ;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об»єкта житлової нерухомості одного типу , в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об»єктів , зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пункту 5 цього Положення ;

в) за наявності у власності платника податку об»єктів житлової нерухомості різних видів , у тому числі їх часток , податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об»єктів , зменшеної відповідно   до підпункту «в»   пункту 5 цього Положення ;

г) сума податку , обчисленого з урахуванням підпунктів б) і в) цього підпункту , розподіляється   контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об»єктів житлової нерухомості .

8.2. Обчислення суми податку з об»єкта/об»єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси ( місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку :

а) за наявності у власності   платника податку одного об»єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його частки у вигляді господарських (присадибних) будівель- допоміжних (нежитлових приміщень) , до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, потреби , навіси,котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, податок обчислюється , виходячи з бази оподаткування , зменшеної відповідно до пункту 5.2 цього Положення та відповідної ставки податку ;

б) за наявності у власності   платника податку більше одного об»єкта нежитлової нерухомості одного типу , в тому числі їх часток у вигляді господарських (присадибних) будівель – допоміжних (нежитлових приміщень) , до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, потреби , навіси,котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, податок обчислюється , виходячи з бази оподаткування , зменшеної відповідно до пункту 5.2 цього Положення та відповідної ставки податку ;

8.3 Обчислення суми податку з об»єкта/ об»єктів нежитлової нерухомості , які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюються контролюючим органом   за місцем податкової адреси ( місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об»єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

8.4. Податкове\податкові повідомлення – рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні   реквізити , зокрема , органів місцевого самоврядуванн за місцезнаходженням кожного з об»єктів житлової та/або нежитлової нерухомості , надсилаються (вручаються ) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації)  до 1 липня року , що настає за базовим податковим (звітним_ періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об”єкта   житлової та/або нежитлової нерухомості , податок сплачується фізичною особою – платником, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об”єкт .

   Контролюючі органи   за місцем проживання ( реєстрації ) платників податку в десятиденний   строк інформують відповідні контролюючі   органи   за місцезнаходженням об»єктів житлової та/або нежитлової нерухомості   про надіслані ( вручені) платнику податку податкові повідомлення – рішення про сплату податку у порядку , встановленому центральним органом виконавчої влади , що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику .

8.5. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов”язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового(звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для   розрахунку податку , за місцем розташування такого об”єкту нерухомого майна , станом на перше число відповідного кварталу .

8.6. Платники податку- юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього року подають контролюючому органу за місцем знаходження об”єкта/об»єктів   оподаткування декларацією за формою, встановленою у порядку , передбаченому   статтею 46 Податкового кодексу України , з розбивкою річної суми рівними частками поквартально .

Щодо новоствореного ( нововведеного) об”єкта житлової та/або нежитлової нерухомості , декларація юридичною особою-платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об”єкт, а податок сплачується починаючи з місяця , в якому виникло право власності на такий суб»єкт.

  1. Строки сплати податку

9.1. Податкове зобов»язання за звітний рік з податку сплачується:

– фізичними особами – протягом 60 дняв з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

–   юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом , які відображаються в річній податковій декларації.

  1. Відповідальність за порушення податкового законодавства та контроль податкових органів

10.1. Платники податку та їхні посадові особи несуть відповідальність у разі здійснення порушень, визначених податковим законодавством та іншим законодавством , контроль за яким покладено на контролюючі органи , відповідно до Податкового кодексу України   та інших законів України .

10.2. За неподання , порушення порядку заповнення та строків подання податкової декларації до Гадяцької ОДПІ, недостовірність наданої інформації платники податку та їх посадові особи несуть відповідальність відповідно до норм Податкового кодексу України.

10.3. Контроль за дотриманням вимог податкового законодавства у частині справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється Гадяцькою ОДПІ .

Секретар сільської ради                                         Н.М.Ілляшенко